ДИСТАНЦІЙНА РОБОТА 7 ТИЖДЕНЬ (30.11-04.12) для студентів групи 2АД з теми ОРГАНИ СИСТЕМИ ДИХАННЯ

 

Методична розробка лекції

Тема:                      Тема 14.  Органи системи дихання

Курс:                      2

Спеціальність:      дошкільна освіта

ОКР:                      фаховий молодший бакалавр

Кількість годин: 2

 

1.      Будова системи дихання

Повітроносні шляхи починаються носовою порожниною, далі йдуть носоглотка, гортань, трахея, бронхи.

Повітря через зовнішні отвори (ніздрі) надходить у порожнину носа,стінки якої утворені кістками черепа і хрящами. Порожнина розділена кістково-хрящової перегородкою на дві половини. У кожній половині на зовнішній бічній стінці є по три носові раковини: верхня, середня, нижня і, відповідно, три носових ходи. У нижній носовий хід відкривається нососльозний канал, по якому з порожнини очниці виділяється надлишок сльозної рідини. У верхній і середній носові ходи відкриваються отвори повітряносних пазух лобової, гратчастої, клиноподібної і верхньощелепних (гайморових) кісток. Внутрішня поверхня порожнини носа вкрита слизовою оболонкою, верхній шар якої утворений війчастим епітелієм, що містить клітини, які виробляють слиз. Виняток становить невелика ділянка слизової в області верхнього носового ходу, де знаходиться рецепторний апарат нюхового нерва. Рухом війок зі стінок порожнини видаляється слиз разом з осілими на ній пиловими частками. Слизова оболонка багата кровоносними судинами, з яких на поверхню стінок можуть виходити лейкоцити і захоплювати антигени (мікроорганізми та ін.). Вдихуване повітря, потрапляючи в порожнину носа, обігрівається, зволожується, очищується від пилу і частково знезаражується. Звідси воно потрапляє в носоглотку і далі в гортань.

Гортань складається з декількох рухомо  зчленованих між собою хрящів і вгорі, з'єднана мембраною і м'язами з під'язиковою кісткою, а внизу – з трахеєю. Спереду і частково з боків до неї прилягає щитоподібна залоза. Зверху вхід у гортань прикриває надгортанник, який перешкоджає попаданню їжі в дихальні шляхи. В гортані знаходяться голосові зв'язки, вібрація яких при проходженні повітря викликає утворення звуків. Довжина і товщина голосових зв'язок залежать від статі, віку, величини гортані, що визначає висоту і тембр голосу. М'язи (всі –  посмуговані) гортані змінюють ширину голосової щілини та ступінь натягу голосових зв'язок. Крім гортані у відтворенні членороздільної мови беруть участь також язик, губи, щоки, м'яке піднебіння. На рівні 6-7 шийних хребців гортань переходить в дихальну трубку – трахею.

Трахея складається з 16-20 хрящових півкілець, які перешкоджають спаданню її стінок. Ці півкільця ззаду об'єднані між собою сполучнотканинною мембраною з переплетеними  непосмугованими м'язовими волокнами. Така будова трахеї не заважає проходженню їжі по стравоходу. Довжина трахеї у дорослого становить 12 - 14 см. Позаду трахеї розташовується стравохід, спереду внизу - вилочкова залоза.

Бронхи. Нижній кінець трахеї на рівні п’ятого грудного хребця ділиться на два головних бронхи, які, як і трахея, складаються з хрящових півкілець (6 – 12) і запобігають закриттю їхнього просвіту. Бронх, що входить в праву легеню, ширший і коротший, поділяється на три гілки відповідно до кількості часток легені. Бронх, який входить у ліву легеню, поділяється на дві гілки. У кожній легені гілки багаторазово  поділяються, утворюючи так зване бронхіальне дерево, діаметр їх поступово зменшується. Найтонші бронхи називаються бронхіолами.  Стінки і трахеї і бронхів складаються з трьох шарів: внутрішнього епітеліального, зовнішнього сполучнотканинного та середнього, що містить хрящові півкільця і  непосмуговані м'язи. Зі зменшенням діаметра бронхів в середньому шарі поступово зникають хрящові кільця. Епітелій, що вистилає внутрішню поверхню повітроносних шляхів (до бронхіол) має війки і називається миготливим. В результаті узгоджених рухів війок слиз, до якого прилипли частинки , не затримані в носовій порожнині, постійно просуваються до надгортанника і, досягнувши стравоходу, заковтуються. Так з повітроносних шляхів видаляються бактерії та дрібні чужорідні частинки. Бронхіоли закінчуються альвеолярними ходами, на стінках яких розміщені легеневі пухирці, або  альвеоли. Діаметр альвеол 0,2 – 0,3 мм. Стінка альвеол - це тонка мембрана з одношаровим плоским респіраторним (дихальним) епітелієм і тонким шаром еластичних волокон. Клітини епітелію альвеол синтезують і виділяють речовину, яка тонким шаром покриває альвеоли зсередини і не дає їм спадати, а також сприяє значному зменшенню сил, необхідних для розтягування тканини в легенях при вдиху. Крім того, у складі епітелію альвеол є клітини, здатні до фагоцитозу, а також клітини, що виробляють бактерицидні речовини. Зовні альвеоли густо обплетені мережею  капілярів малого кола кровообігу, де відбувається газообмін. Загальна поверхня всіх легеневих пухирців перевищуєт 100м², тобто приблизно ув 50 разів більша за поверхню шкіри людини.

 Легені займають більшу частину обсягу грудної клітини. Тканина легень має губчасте будову і складається з бронхів різного калібру, кровоносних і лімфатичних судин, а також пухкої сполучної тканини, яка заповнює простір між вищепереліченими структурами. Сполучна тканина дуже багата  непосмугованими м'язовими клітинами, групи яких розташовуються переважно вздовж бронхіол, і еластичними волокнами. Вони забезпечують так звану еластичну тягу тканини легені, що має важливе значення в механізмі вдиху і видиху.

  На внутрішній поверхні легень, в центральній частині, розташовуються ворота, куди входять бронх, легенева артерія, нерви, а виходять легеневі вени. Зовні кожна легеня вкрита плеврою, яка складається з двох листків:внутрішній покриває всю легеню, а в області воріт цей шар переходить на діафрагму і внутрішню поверхню грудної клітки, утворюючи зовнішній або пристінковий листок плеври. Між цими листками знаходиться герметична плевральна порожнина з невеликою кількістю серозної рідини, яка має бактерицидні властивості і зменшує тертя листків при дихальних рухах.

2.     Вікові особливості дихальної системи

Діти до 8-11 років мають недорозвинуту носову порожнину, набряклу слизову оболонку і звужені носові ходи. Це ускладнює дихання носом і тому діти часто дихають з відкритим ротом, що може сприяти простудним захворюванням, запаленню глотки і гортані. Крім того, постійне дихання ротом може привести до частих отитів, запалень середнього вуха, бронхітів, сухості порожнини рота, до неправильного розвитку твердого піднебіння, до порушення нормального положення носової перетинки та ін. Простудно-інфекційні захворювання слизової носа (риніти) майже завжди сприяють її додатковому набряку і ще більшому зменшенню і до того звужених носових проходів у дітей, що додатково сприяє ускладненню їх дихання носом. Тому простудні захворювання дітей потребують швидкого і ефективного лікування, тим більше, що інфекція може потрапляти у повітряносні порожнини кісток черепа (у гайморову порожнину верхньої щелепи, або у фронтальну порожнину лобної кістки), визиваючи відповідні запалення слизової цих порожнин і розвиток хронічної нежиті.

Із порожнини носа повітря потрапляє через хоани у глотку, куди відкриваються також ротова порожнина (зев), слухові (євстахієві канали) трубки, і беруть початок гортань та стравохід. У дітей до 10-12 років глотка дуже коротка, що приводить до того, що інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів часто ускладнюються запаленнями середнього вуха, так як інфекція туди легко потрапляє через коротку і широку слухову трубу. Про це слід пам'ятати при організації занять з фізичної культури, особливо на базі водних басейнів, прогулянках на свіжому повітрі, особливо в холодну пору року.

  Гайморит — це запалення, яке охоплює слизову повітряносних порожнин верхньої щелепи. Захворювання розвивається як ускладнення після інфекційних хвороб (корі, грипу, ангіни) при їх недбалому лікуванні, а також від частого запалення слизової носа (нежиті), яка буває, наприклад, у дітей, що займаються водними видами спорту. Запалення гайморової порожнини верхньої щелепи може розповсюджуватись і на порожнину лобної кістки, приводячи до запалення лобної пазухи — фронтиту. При цьому захворюванні у дітей виникають головні болі, сльозотеча, гнійні виділення із носу. Гайморит і фронтит небезпечні переходом у хронічні форми і тому потребують ретельного і своєчасного лікування.

  Гортань у дітей більш коротка, ніж у дорослих. Найбільш інтенсивно цей орган росте в перші 3 роки життя дитини, та в період статевого дозрівання. В останньому випадку формуються статеві розбіжності у будові гортані: у хлопчиків вона стає більш широкою (особливо на рівні щитовидного хряща), з'являється кадик і голосові зв'язки стають більш довгими, що обумовлює ламку голосу з кінцевим формуванням більш низького голосу у чоловіків.

  Слизова оболонка повітряносних шляхів дітей (до 15-16 років) дуже вразлива до інфекцій за рахунок того, що містить меншу кількість слизових залоз і дуже ніжна.

  З віком будова легень значно змінюється: наростає довжина повітряносних шляхів, а у віці до 8-10 років ще й збільшується кількість легеневих пухирців — альвеол, які є кінцевою частиною дихального шляху.  

  Легені у дітей до 8-10 років ростуть за рахунок збільшення кількості альвеол, а після 8 років за рахунок збільшення об'єму кожної альвеоли, який за весь період розвитку може збільшуватись у 20 і більше разів, відносно об'єму у новонародженого. Збільшенню об'єму легень сприяють фізичні тренування, особливо біг і плавання і цей процес може тривати до 28-30 років.

Стан зовнішнього дихання характеризується функціональними та об'ємними показниками.

До функціональних показників відносять перш за все тип дихання. Діти до  3-х років мають діафрагмальний тип дихання. З 3 до 7 років у всіх дітей формується грудний тип дихання. З 8 років починають проявлятися статеві особливості типу дихання: у хлопчиків поступово розвивається черево — діафрагмальний тип дихання, а у дівчаток вдосконалюється грудний тип дихання. Закріплення такої диференціації завершується в 14-17 років. Слід зауважити, що тип дихання може змінюватись в залежності від фізичного навантаження. При інтенсивному диханні у хлопців починає активно працювати не тільки діафрагма, а і грудна клітка, а у дівчат разом з грудною кліткою активується і діафрагма.

Другим функціональним показником дихання є частота дихань (кількість вдихів або видихів за І хвилину), яка значно зменшується з віком. 

Назва показника	Стать	Вік (років)
		До 1	4	8	10	12	14	17 і більше
Частота дихання, д/хв.	Хлопці Дівчата	40-60 40-60	25-35 25-35	20-25 20-25	18-20 18-20	16-20 16-20	14-18 14-18	12-18 12-18

 

 

 Домашнє завдання для студентів 2 курсу з теми  ОРГАНИ СИСТЕМИ ДИХАННЯ  

 

Опрацюйте матеріал лекції, законспектуйте її у зошиті, окремо дайте позначення термінів, виділених у матеріалі лекції жирним курсивом. Складіть схему будови дихальної системи.

Заповніть таблицю:

Вікові особливості дихальної системи

Орган	Вік	Особливості будови	Гігієнічні вимоги

 

Виконайте наступні завдання.

1.     «Повітряні ворота» органів дихання починаються носовою порожниною, де відбувається підготовка повітря для подальшого його просування до легенів дихальними шляхами. У чому полягає ця підготовка? Яку роль відіграють у цьому структури й утворення, що входять до складу носової порожнини?

2.     Травна і дихальна системи мають спільний орган –  глотку. Який орган запобігає потраплянню їжі в дихальні шляхи?

3.      Які органи дихальної системи складаються із хрящових на півкілець? Яке це має значення?

4.     Чому правий бронх, який заходить в легеню, галузиться на три гілки, а лівий – на дві?