ДИСТАНЦІЙНА РОБОТА 5 ТИЖДЕНЬ (16.11 - 20.11) для студентів груп 2АПО, 2БПО з теми ОРГАНИ ВИДІЛЕННЯ

 

Методична розробка лекції

Тема:                     Тема 11.  Органи виділення

Курс:                      2

Спеціальність:     початкова освіта

ОКР:                      фаховий молодший бакалавр

Кількість годин: 2

 

1.                Органи і шляхи виділення

Органами виділення є нирки, легені, шкіра (потові залози), слинні залози, шлунково-кишковий тракт, печінка.

Легені виводять з організму вуглекислий газ та певну кількість води у вигляді пари, а також деякі речовини (алкоголь, ефір після наркозу). Кількість води, що виводиться легенями залежить від температури навколишнього середовища.

Потові залози виділяють зайву воду, мінеральні солі, солі важких металів, а також деякі продукти обміну білків (амоніак, сечовину), а за важкого фізичного напруження – й  молочну кислоту.

Слинні залози виводять чужорідні органічні сполуки, а також деякі лікарські препарати (аспірин, рибоксин).

Печінка знешкоджує різні отрути, продукти обміну білків і гемоглобіну, надлишки гормонів. Вони разом із жовчю потрапляють у кишечник і виводяться з організму.

Кишечник, викидаючи кал, звільняє організм від шкідливих, непотрібних продуктів обміну, неперетравлених решток їжі та хвороботворних мікроорганізмів.

Нирки – один із найголовніших органів виділення й регуляції процесу гомеостазу. Вони виконують дві основні функції – виділення з організму токсичних продуктів білкового обміну та обміну нуклеїнових кислот; підтримання нормального водно-сольового складу рідин тіла (крові, лімфи, міжклітинної рідини). Окрім того, через нирки виводяться токсичні та чужорідні речовини.

2.     Сечовидільна система

Сечовидільна система складається з органів, які продукують сечу (нирки), виводять її з нирок (сечоводи), збирають сечу (сечовий міхур) і виводять її назовні (сечівник).

Нирки

Зовнішня будова

Нирки – парні органи бобоподібної форми. Вони розташовані в поперековій частині черевної порожнини з обох боків хребта і прилягають до її задньої стінки. Маса кожної нирки приблизно 150 г, довжина – 10 – 12 см, ширина – 5 – 6 см. Зовні нирки вкриті щільною сполучною оболонкою й начебто занурені в прошарок жирової тканини – жирову капсулу. Вона міцно тримає нирки в певному анатомічному положенні. За різкого схуднення людини, коли жирова капсула значно зменшується або повністю зникає, нирки стають рухливими (блукаюча нирка), що призводить до різних порушень сечовиділення, появі болю в животі та попереку.

Внутрішня будова

Нирки утворені двома шарами – зовнішнім кірковим (більш темним) – і внутрішнім мозковим ( більш світлим). Мозковий шар утворений так званими мозковими пірамідами конусоподібної форми (по 15 – 20 пірамід у кожній нирці), а вони, у свою чергу, – із численних сечотвірних одиниць (нефронів). Нефрон є структурно-функціональною одиницею нирки. Їх у кожній нирці маже по мільйону, завдяки чому загальна функціональна поверхня, на якій утворюється сеча, становить загалом 5 – 6 м². Мікроскопічно нефрон – це звивиста трубочка, один кінець якої розширюється у вигляді келиха (капсула Шумлянського – Боумена), а другий закінчується отвором у сечозбірній трубочці. Від капсули відходить тоненька й довга звивиста трубочка – звивистий каналець першого порядку. Він доходить до межі кіркової і мозкової речовини, де звужується, спрямляється і в мозковій речовині утворює петлю нефрону(петля Генле), яка повертається до кіркової речовини. Тут канадець знову стає звивистим (каналець другого порядку) і відкривається в збірну трубочку. Збірні трубочки, зливаючись, утворюють протоки, що відкриваються у ниркову миску. Стінки канальця, як і кожна з двох стінок капсули, утворена одношаровим епітелієм. Ниркова артерія, увійшовши в нирку, розгалужується на велику кількість гілочок. Найтонша судина, так звана приносна артерія заходить у капсулу нефрона й утворює там клубочок капілярів, які збираються у судину , що виходить із капсули,  – виносну артерію. Остання підходить до звивистого канальця і знову розпадається на капіляри, які його обплітають. Ці капіляри зливаються у вени, що зливаються й утворюють ниркову вену, яка виносить кров із нирки. Отже, кров, яка надходить до нирок, послідовно проходить дві капілярні сітки, розташовані одна за одною: сітку капілярних клубочків і сітку капілярів, що обплітають ниркові канальні. Така будова капілярної сітки нирок сприяє швидкому видаленню з організму непотрібних йому речовин.

Сечовід

Має довжину 30 – 35 см та ширину 5 – 6 мм. Починається в нирковій мисці й закінчується в сечовому міхурі. Його функція – виведення сечі з нирки у сечовий міхур.

Сечовий міхур

Непарний порожнистий орган місткістю від 250 до 500 мл, що виконує функцію резервуару сечі, яка з нього виводиться назовні через сечівник. Стінка сечового міхура складається із трьох оболонок, одна з яких є м’язовою, завдяки скороченню якої відбувається витискання сечі із сечового міхура. На межі сечового міхура і сечівника є м’яз-затягач (сфінктер), який запобігає мимовільному сечовиділенню.

Сечівник (уретра)

Непарний трубчастий орган, по якому сеча під час сечовипускання виділяється із сечового міхура назовні. Він відкривається невеличким отвором у ділянці зовнішніх статевих органів.

 

 

 

   

Домашнє завдання для студентів 2 курсу з теми ОРГАНИ ВИДІЛЕННЯ

1.     Опрацюйте матеріал лекції, законспектуйте його у зошиті.

2.     Складіть таблицю:

ОРГАНИ ВИДІЛЕННЯ

Назва органу	Продукти обміну, які виділяє

 

3.     Складіть і запишіть у зошит схему « Мікроскопічна будова нирки»

4.     Дайте відповідь на запитання

Підраховано, що сумарна довжина ниркових каналів становить 120 км, а поверхня їхніх стінок – 40 км². Яке це має значення? Відповідь аргументуйте.

 

Яке значення має подвійна капілярна сітка в нирках?

 

Поясніть факти:

а) улітку в людини сечі виділяється менше, ніж узимку;

б) склад сечі змінюється залежно від характеру їжі;

в) у спекотну погоду поту виділяється більше, ніж сечі, а в холодну – навпаки?